Втім, зауважимо, що на економічну кризу в
Україні мали вплив багато факторів, серед яких можна виділити кризу політичної
влади, наслідком якої є неефективна державна політика як в економічній,
культурній, так і в соціальній сферах. Отже, можна зробити висновок, що більшою
мірою кризові явища в Україні спричинені внутрішніми причинами, адже світова
економічна криза стала лише одним із рушійних факторів, який поглибив кризову
ситуацію, яка уже назрівала протягом останніх років. Отже, відзначаючи
негативне становище в економіці, загострення економічної кризи, що своєю чергою
призвело до погіршення соціально-політичної ситуації в державі, загалом, в
Уряді України розробили антикризову програму дій, яка спрямована на вирішення
конкретних завдань соціально-економічного розвитку країни та подолання кризових
явищ. Ця програма отримала назву "Подолання впливу світової
фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток". Основними напрямами
діяльності в кризовий період Уряд України виділив такі :
• досягнення макроекономічної стабілізації як
визначальної умови подолання кризи та відновлення економічного зростання;
• недопущення зниження рівня життя населення;
• сприяння розвитку підприємництва;
• стимулювання інвестиційної діяльності;
• підтримка реального сектора економіки.
Однак, ця Програма не набула схвалення у
Верховній Раді і була скерована на доопрацювання на невизначений термін. Це
показує, наскільки політична нестабільність сильно впливає на прийняття рішень
економічного характеру. Отже, у зв’язку з тим, що вектор руху не визначено,
Україна від початку світової кризи перебуває у невизначеності. Відтак, існують
численні суперечливі закони, постанови, норми, які конкретно не визначають
послідовних заходів, спрямованих на подолання наслідків та зниження дії кризи в
майбутньому.
Безумовно найбільший удар кризи припадає на
регіони, в яких не можуть самотужки справитись з процесами, пов’язаними з
політичною та економічною кризами в державі. Світовий ресурсний ринок, а
особливо кредитний та інвестиційний, з яким співпрацювали регіони та не
очікували на відтік капіталу й згортання виробництва, різко скоротив свої
обсяги чим істотно послабив позиції регіону загалом. Це призвело до виникнення
низки проблем, зокрема різкого зниження життєвого рівня населення регіону,
скорочення виробництва, збільшення безробіття та інші.
За умов фінансово-економічної кризи сучасна економічна політика держави
повинна бути спрямована на стимулювання зростання економіки, забезпечення
стабільного соціального захисту населення, зменшення рівня безробіття,
створення умов для науково-технічного прогресу та залучення інвестицій для розвитку
регіонів України.
Для забезпечення
економічного відродження України необхідно сформувати ефективну систему
заємовідносин між наукою і промисловістю, державою і регіонами. Інновації в
результаті їх комерціалізації є основою розвитку промисловості, регіонів і
держави. Вони значною мірою визначають найважливіші напрями наукової діяльності
шляхом постійного врахування ринкових змін попиту і пропозиції в межах країни,
загалом, та конкретних регіонів, зокрема. Економічне зростання регіонів, як
передумова процвітання України, потребує вибору державою інноваційної моделі
економічного розвитку, основи якої повинні бути закладені вже під час
розроблення стратегії розвитку регіонів і заходів подолання
фінансово-економічної кризи.
Недооцінювання регіонального фактора є однією з найбільших помилок, яка впливає
на позитивну динаміку розвитку держави, загалом, зокрема і на погіршення
економічно-соціального становища населення, що є основою життєдіяльності
держави. Тетяна Кошман, член БФ "Світло серця", магістрант, спеціальність "Державне управління"
| 
